(Не) здоланні перешкоди: громадський транспорт.
На згадку про радянське минуле ми отримали чимало... Наприклад промисловість, якою так пишаються наші батьки та діди, і яка лежить тепер в руїнах, бо не зуміла перевлаштуватись бодай на виробництво відер, побутової хімії чи чогось іншого більш потрібного людям ніж танки чи авіаційні двигуни... або ж колишні керівники цієї ж таки промисловості порізали все вручене їм господарство на метал і перемістились до українського парламенту... Але зараз не про це.
Серед іншого “спадку” ми ще й отримали транспорту систему, а головне, як мені видається — транспортну “філософію” каїни рад. Так-сак “вдосконаливши” транспортну систему новими винаходами буремних 90х (зокрема такими, як “маршрутка” чи популярна в Одесі “попутка” - звичайний автомобіль з водієм якого, можна домовившись про вартість проїзду - авт), транспортна філософія в нашій країні існує з 60х років 20го століття. Може б воно було б і добре, мовляв “добрий транспортний підхід, якщо вже так довго існує, отже задовольняє потреби пасажирів”, але чомусь заблукати автору цих рядків вдавалось лише в наших, себто українських містах. Важко уявити, що відчувають іноземці, які не знаючи мови, важко читаючи кириличний алфавіт, а навколо лише люди, які як правило не володіють англійською.
Що потрібно змінити в системі транспортного сполучення, щоб навіть людина, яка не знає мови, могла зрозуміти, де вона знаходиться і як їй доїхати (дійти) до потрібного місця. Відповідь на це питання шукали в різних країнах впродовж багатьох років. Результат пошуків можна побачити, а також перевірити його ефективність, в більшості країн Європи, Північної і Південної Америки, Австралії, Південно-східній Азії тощо.
Головний принцип, який закладається в систему транспортного сполучення це простота і зрозумілість для пасажира. Пасажир з початку подорожі і до її завершення знає де знаходиться і коли прибуде в пункт призначення. Звичайно трапляються і запізнення з різних причин, але логістика подорожі від цього практично не змінюється.
Як це виглядає. Зупинки та транспортні засоби (автобуси, трамваї, залізниця) обладнані невеликими за розміром, але значущими для пасажирів інформаційними стендами або табло (електронні табло встановлюють лише в останні 5-10 років) на яких відображається:
на зупинках: точний час прибуття транспортного засобу, маршрут з назвами всіх зупинок та виділенням іншим кольором зупинки по якій написаний розклад, розклад руху додаткових, або тимчасових рейсів, додаткова інформація (наприклад, що в нічний час вартість проїзду відрізняється від вартості проїзду вдень);
в транспортному засобі: маршрут з назвами всіх зупинок (часом ще з схематичним відзначенням магістральних вулиць, по яким проходить маршрут), а також в останні роки встановлюються інформаційні табло, які відображають назву зупинки, назву наступної зупинки, час, тощо.
Чим така система руху корисна для перевізників (наприклад українських...вінницьких):
пасажир може побачити коли приїде найближчий автобус (трамвай, тролейбус, поїзд), який зупиняється на потрібній йому зупинці;
бути впевненим, щодо хоча б приблизного приїзду транспортного засобу (у випадку коли на зупинках пишуться інтервали руху (наприклад кожні 40 хв) ніколи не знаєш, чи ці 40 хвилин щойно почались чи навпаки вони доходять до кінця);
графік руху знаходиться на висоті людського зросту, а не на висоті 3х-4х метрів, тож будь-яка людина може побачити потрібний їй графік;
скільки потрібно проїхати до потрібної зупинки;
визначити чи на правильну зупинку він прийшов, чи йому потрібно, наприклад перейти дорогу і їхати у зворотньому напрямку;
останнім часом також відображають який з транспортних засобів (а саме час його прибуття) пристосований для перевезення людей з особливими потребами (наприклад людей,що рухаються на візках);
пасажири економлять час на дорогу, не витрачаючи зайвого часу на очікування;
перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі можна ще раз впевнитись, що він їде у правильному напрямку і що виходити потрібно через наприклад дві зупинки...
Чим така система руху корисна для перевізників (наприклад українських...вінницьких):
вивчивши пасажиропотік можна оптимізувати графіки руху;
відкривається можливість запровадження пізніх, або ранніх регулярних рейсів з можливістю підвищеної оплати (наприклад на 50%), як це прийнято в багатьох містах Європи та світу;
за рахунок більш раціонального підходу до перевезення пасажирів протягом дня, можна буде заощадити 12-15% паливних ресурсів підприємства (електрострум чи дизельне паливо).
Що можна (потрібно) зробити:
Для втілення в життя всіх цих змін потрібно не так уже й багато. Більше того значна частина роботи Вінницьким ТТУ вже робиться і робиться ефективно...але не до кінця. Зокрема, підприємство намагається заощаджувати витрати електроенергії, використовуючи нові технології та вивчати пасажиропотік. Як наслідок коригується інтенсивність руху транспорту, але... Але про ці зміни відомо лише працівникам ТТУ, тож пасажири з часом змінюють свої графіки, а часто і вид транспорту (надаючи часом перевагу маршрутному таксі, бо трамваю чи тролейбусу вже якийсь час нема і не зрозуміло коли буде наступний)...
І на завершення пропозиції автора, про те що можна (потрібно) зробити, щоб наш транспорт був ще кращим ніж він є зараз:
доступність для пасажирів інформації про графіки руху маршрутних транспортних засобів. Перевізники в більшості знають графіки руху. Ці графіки лише потрібно зробити доступними для звичайних пасажирів в доступній для читання формі (наприклад у вигляді табличок і графіків);
розміщення в салоні транспортного засобу маршруту руху по зупинкам;
проведення рекламної соціальної кампанії про комунальний транспорт міста і за що його можна любити, берегти...поважати...
продовження в наступних публікаціях...